Українці на карантині: ставлення до політиків

Одна з особливостей сьогоденної України полягає в тому, що перехід країни на карантин, пов’язаний з епідемією коронавірусу, судячи з усього, буде мати наслідки не тільки (а, можливо, й не стільки) в області вітчизняної охорони здоров’я, а й в інших сферах життя українського суспільства, безпосередньо з охороною здоров’я не пов’язаних. Перш за все, ці наслідки можуть проявитися в соціальній і політичній організації нашого суспільства, оскільки перехід на карантин, будучи зрозумілим та підтримуваним більшістю населення запобіжним засобом, поставив значну частину українців в складне фінансове становище, яке посилюється досить невизначеними за термінами й наслідками перспективами повернення до звичного життя. У психологічному плані значна маса українців (за нашими даними 76% дорослого населення) в тій чи в іншій мірі відчуває побоювання, що захворіють вони самі або ж їхні близькі. Все це створює сприятливий грунт для зростання соціальної напруженості в країні. І подальший розвиток ситуації багато в чому буде визначатися тим, наскільки успішним буде державне управління, а також наскільки суспільство повірить в готовність і здатність політичних еліт з найменшими втратами вивести країну з кризи, спровокованої епідемією.

Результати моніторингу* ситуації, який проводиться нашою компанією з 28 березня поточного року, щодо реалізації карантинних заходів показують, що в даний час ставлення українців до політиків досить неоднозначне. Так, на сьогоднішній день це відношення є досить суперечливим і значною мірою може бути охарактеризоване за допомогою двох понять – недовіра (39%) і повага (28%). А якщо згрупувати всі відповіді за їхньою модальністю, то в цілому ми отримаємо таку картину: негативне ставлення (ненависть, недовіра), позитивне ставлення (підтримка, повага) і нейтральне ставлення (байдужість, труднощі з відповіддю), можна дійти висновку, що на даний момент часу за своїм ставленням до діючої влади українці розподіляються на три групи: ті, хто сприймає нинішню владу в цілому негативно (43%), в цілому позитивно (38%) та нейтрально (19%).

Розглядаючи в динаміці ставлення населення до української влади, можна відзначити, що в другій хвилі моніторингу було зафіксовано дещо вищий рівень в цілому негативного ставлення (недовіри і ненависті), ніж це було в попередній хвилі (відповідно, 43% проти 38%).

Слід також зазначити, що характер ставлення населення до діючої влади в певній мірі залежить від статі та віку українців. Наприклад, в рамках другої хвилі моніторингу жіноча частина населення України демонструвала більш високий рівень позитивного ставлення до влади (поваги та підтримки), ніж чоловіча (відповідно, 42% проти 34%). Вплив вікового чинника проявляється в тому, що найбільш високий рівень позитивного ставлення до влади був зафіксований серед молоді у віці до 30 років (47%), а найбільш високий рівень негативного ставлення – серед осіб передпенсійного та пенсійного віку (48%).

На даний час основна маса населення найчастіше схильна вважати ці дії влади або оптимальними, адекватними, або в цілому недостатніми. До цього можна додати, що за останній тиждень зросла питома вага тих українців, хто знаходить цю реакцію на коронавірус в цілому радикальною (з 8% до 12%) та адекватною (з 42% до 48%), і стало менше тих, хто вважає цю реакцію в цілому недостатньою (з 50% до 41%). Аналіз отриманих результатів дає підстави констатувати, що в даний час найчастіше реакцію влади знаходять оптимальною та адекватною молоді люди у віці до 30 років (61%), рідше – особи у віці 30-49 років (51%), і ще рідше – люди передпенсійного і пенсійного віку (41%). Недостатньою ж цю реакцію влади найчастіше вважають ті, кому вже виповнилося 50 років (50%), рідше – особи середнього віку (37%), і ще рідше – молодь (26%).

Особливий інтерес, на наш погляд, представляють дані про те, як в нинішніх умовах населення країни відноситься до конкретних політичних та державних діячів України. Зупинимося на оцінках діяльності деяких з них. І, перш за все, – на оцінках діяльності тих, хто займає сьогодні найбільш високі позиції в системі влади – президента країни, прем’єр-міністра та спікера Верховної Ради.

Якщо в цілому охарактеризувати оцінки діяльності трьох перших осіб країни, то, перш за все, потрібно відзначити ту обставину, що сьогодні в оцінках кожної з цих персон спостерігається переважання позитивної складової над негативною. При цьому найбільш суттєву перевагу позитивних оцінок діяльності над негативними зафіксовано у президента країни В. Зеленського (відповідно, 59% проти 28%). Істотно нижче цей показник у спікера Верховної Ради Д. Разумкова (37% проти 24%), і ще нижче – у прем’єр-міністра Д. Шмигаля (28% проти 23%). Протягом перших двох хвиль нашого моніторингу оцінки зазначених осіб не змінювалися на статистично значущому рівні.

Результати аналізу показують, що оцінки діяльності трьох перших осіб нашої держави практично не залежать від соціально-демографічних характеристик опитаних. Виняток становлять лише оцінки діяльності президента В. Зеленського, які дещо розрізнялися (на статистично значущому рівні) у представників різних вікових груп. Суть цих відмінностей полягає в тому, що найчастіше діяльність нинішнього президента схвалює молодь (75%), дещо рідше – особи середнього віку (62%), і рідше за все – особи передпенсійного та пенсійного віку (50%). З іншого боку, частіше за інших несхвально висловлюється з приводу діяльності В. Зеленського найбільш літня частина населення (35%), дещо рідше – особи середнього віку (25%), і найбільш рідко – молодь (19%).

Зовсім інакше населення оцінює сьогодні діяльність провідних українських політиків, в якості яких в нашому дослідженні виступали А. Аваков, Ю. Тимошенко і П. Порошенко. Для оцінок кожної з цих персон характерне істотне переважання питомої ваги негативних оцінок над позитивними. Найбільший розрив зафіксовано в оцінках діяльності екс-президента країни П. Порошенка (відповідно, 54% проти 17%), дещо менше – в оцінках Ю. Тимошенко (46% проти 19%), і найменший – в оцінках А. Авакова ( 36% проти 22%). У порівнянні з попередньою хвилею, статистично значущі зміни були зафіксовані тільки по А. Авакову, в оцінках якого питома вага позитивної складової зросла з 14% до 17%.

Соціально-демографічні характеристики опитаних не мали суттєвого впливу на оцінки цих політиків: незалежно від статі, віку, регіону проживання мало місце переважання негативної складової над позитивною. Разом з тим, ці чинники вносили свій внесок у певну варіацію оцінок. Наприклад, жінки дещо частіше чоловіків позитивно оцінювали діяльність Ю. Тимошенко (відповідно, 20% проти 15%), в той час як чоловіки значимо частіше давали їй негативну оцінку (відповідно, 53% проти 42%). Або, наприклад, діяльність П. Порошенко найбільш часто отримувала позитивні оцінки в Західному регіоні (23%), рідше – в Центрі та на Півдні (відповідно, 16% і 13%), і рідше за все – на Сході країни (7%). А ось негативні оцінки діяльності цього політика найчастіше були отримані на Сході (61%) та Півдні України (65%), %), а найрідше – у Центрі (53%) і на Заході країни (48%).

Детальніше з результатами опитування можна ознайомитися у презентації нижче у презентації нижче, а також  за посиланням.

* Опитування проводилося у період з 28 березня по 11 квітня 2020 року. Всього опитано 2810 респондентів у віці від 18 років і старше (1400 за першу хвилю 28 березня – 3 квітня і 1410 за другу хвилю 4-11 квітня). Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту та регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, та м. Севастополь). Метод опитування – CATI-опитування (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера, computer-assisted telephone interviews) ролінгового формату. Максимальна похибка вибірки не перевищує +/- 3,5%.

Назад