Самоідентифікація населення України (2012 – 2021)

Для ідентичності середньостатистичної особистості притаманна множинність форм самоідентифікації. Зокрема, склалася певна ієрархія співтовариств (народів), до яких люди себе відносять: народ свого міста або селища (локальна самоідентифікація), своєї провінції / регіону (регіональна самоідентифікація), країни в цілому (національно-державна або національно-громадянська самоідентифікація), народ міждержавного об’єднання, до якого входить країна (наднаціональна самоідентифікація). Майбутнє будь-якої держави, її зміцнення і подальший стратегічний розвиток неможливі без сформованої, усвідомленої і стійкої національно-державної або національно-громадянської ідентичності самих громадян. Адже її невизначеність та нестійкість становить пряму загрозу національній безпеці, оскільки заохочує психологічну толерантність громадян щодо різних видів зовнішньої агресії – від військового вторгнення до економічної та інформаційної.

Переважаючими ідентичностями жителів України упродовж останніх 9 років є національно-громадянська (вважають себе передусім громадянами України) а також, з істотним відставанням, локальна (вважають себе жителями свого населеного пункту). Найвищий рівень національно-громадянського самоусвідомлення українців (60% і вище) упродовж останніх дев’яти років припав на 2014 – початок 2018 рр., а також спостерігається у 2019 – початку 2021 рр. Локальна ідентичність за цей же відрізок часу у середньому варіювалася у межах приблизно чверті опитаних із максимумом у грудні 2016 р. (30%) і мінімумом у березні 2014 р. (17%). Ще дві ідентичності – регіональна і «пострадянська» – мали різні тенденції розвитку. Якщо «пострадянська» ідентичність (вважають себе радянською людиною) з 2012 р. мала тенденцію до «згасання» (з 10% до 3%), то регіональна у цей же час зберегла свої позиції (на рівні 6-10%) і зараз посідає третє місце. Решта самоідентифікацій (космополітична, європейська, суто етнічна) проявлені серед українців вкрай слабо.

Як показують результати березневого опитування*, на сьогоднішній день майже дві третини жителів країни (61%) насамперед ідентифікують себе як українців, громадян України, тоді як у першу чергу ототожнює себе із своїм населеним пунктом (локальна ідентичність) кожен п’ятий опитаний (20%). Далі з великим відставанням йде регіональна самоідентифікація (6%), «пострадянська» (4%), «європейська» і «космополітична» (по 3%).

Та чи інша самоідентифікація жителів України має свої особливості.

Національно-громадянська ідентичність – трохи більшою мірою притаманна українцям у віці до 60 років, мешканцям Західної і Центральної України, а також жителям обласних центрів і сільських населених пунктів. Слід відзначити, що порівняно з 2020 р. найбільше зріс рівень самоусвідомлення себе у першу чергу громадянами України серед жителів південного і східного регіонів (на 15-16%)

Локальна ідентичність – приблизно рівною мірою притаманна жителям усіх типів населених пунктів і регіонів (крім Центру, де вона порівняно нижча), а також представникам усіх вікових категорій (крім молоді, серед якої вона порівняно нижча).

Регіональна ідентичність – так само приблизно рівною мірою притаманна жителям усіх типів населених пунктів і регіонів (крім Півдня, де вона порівняно вища), а також представникам усіх вікових категорій.

«Пострадянська» ідентичність – є найбільш притаманною для українців старшого віку («60+»), але майже відсутня в українців молодших 40 років.

«Європейська» ідентичність – порівняно більш проявлена серед молоді та «сорокалітніх», мешканців центральних областей і обласних центрів.

«Космополітами» порівняно частіше себе вважає молодь, мешканці Сходу України та «сорокалітні» українці.

Олексій Ляшенко, кандидат історичних наук, аналітик Research & Branding Group

 PDF-версія:

Громадянська_самоідентифікація_2012_2021_укр

*Опитування проводилося у період з 4 по 14 березня 2021 року. Опитаний 1801 респондент у віці від 18 років і старше. Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту і регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, і м. Севастополь). Метод опитування – особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Максимальна похибка вибірки не перевищує +/-2,4%.

Назад