Політична аналітика

Передвиборна арифметика. Часть 2. БЮТ

У принципі всі провідні політичні сили країни значною мірою створені, перш за все, за лідерським принципом, а їх рейтинги багато у чому залежать від рівня популярності лідера. Проте БЮТ виділяється серед інших і в цьому компоненті, оскільки є іменним блоком Юлії Тимошенко.

Ключові задачі
Цілі Юлії Тимошенко є головними задачами для БЮТ апріорі. І цілі ці прості – пост прем’єр-міністра і президентська перспектива.
1. Зберегти і примножити. Існують дві версії, чому БЮТ дотепер не почав активну виборчу кампанію. Перша з них прозаїчна: у касі Блоку нібито банально немає грошей. Друга версія – технологічна. За деякою інформацією для реалізації кампанії-2007 БЮТ запросив до України російських політтехнологів, які після роботи у полі дійшли висновку, що гарантованим результатом для БЮТ у ході осінніх виборів є показник в 32-37% виборців, що прийшли на ділянки.
Слід зазначити, що соціологічні дані свідчать швидше про те, що повторення торішнього результату для БЮТ вже розглядатиметься як вкрай вдалий показник виборів-2007. Проте, орієнтир на результат виборів для БЮТ ніхто не відміняв – рівень підтримки виборців потрібно довести як мінімум до показника в 25%. Таким чином, першочерговою ключовою задачею, що стоїть перед БЮТ в 2007 р., є як мінімум повторення результату 2006 р., а як максимум – його поліпшення.
2. Універсальний солдат. Щоб досягти цієї мети, БЮТ сподівається як мінімум зберегти позиції, досягнуті на виборах 2006 року на заході і в центрі країни, а також планує звернути особливу увагу на східноукраїнські регіони. Соціологічні дані, що є у розпорядженні блоку показують, що «Нашій Україні» діяти в цих областях буде скрутно – там зберігається гегемонія Партії регіонів. Водночас, її показники за останній рік знизилися. За частину виборців, що не дочекалася «покращення життя вже сьогодні», БЮТ і планує включитися ц запеклу боротьбу не лише з «регіоналами», але і з Наталією Вітренко, яка останнім часом люто критикує «антинародну політику» Партії регіонів, але при цьому відчуває певні фінансові ускладнення. Очевидно, що, намагаючись «завоювати схід», БЮТ зосередить основну увагу на Харківській, Дніпропетровській, Херсонській і Миколаївській областях, де за півтора роки після попередніх парламентських виборів помітно знизився авторитет Партії регіонів. Для того, щоб Юлія Тимошенко не втратила свого виборця на заході і в центрі України і в той же час набула нових прихильників на сході, повинна бути розроблена відповідна для «обох берегів Дніпра» передвиборча платформа. Це друга ключова задача, що стоїть перед БЮТ.

Мінуси
1. Головною проблемою БЮТ є взаємна нелюбов до Ю.Тимошенко як Президента, так і прем’єр-міністра. Президентські амбіції є як з одного боку – у Віктора Ющенка, так і з іншою – у Віктора Януковича. Аналогічні амбіції Юлії Тимошенко, мабуть, навіть перевищують їх сумарні. Отже, її нейтралізація – синонім шляху до президентства і для перших, і для других.
Для цього може бути використана своєрідна політична диверсія. Суть її – рушити БЮТ знизу – з осередків на місцях. Для цього є підстави – про наявність суперечностей, що розривають БЮТівські партійні організації у селах, районах і містах, відомо давно. Рядові активісти незадоволені одвічним Юліним авторитаризмом, неможливістю (всупереч всім обіцянкам) самим впливати на положення справ і т.д. Найбільше розчарованих у центральній частині країни – в Полтавській, Житомирській, Черкаській, Кіровоградській, навіть Київській областях. Тобто «протестні» настрої штучно створювати потреби немає, достатньо їх лише «правильно підігріти». Дана загроза ставить під питання вирішення задачі збільшення електоральних відсотків. Вигідна ж вона «Нашій Україні», яка теоретично може повернути собі частину електорату Центральної України.
2. Ще однією проблемою БЮТ може стати кадрове питання. БЮТ, на відміну від власне «Нашої України», відчутніше постраждав від нерозбірливості у формуванні списків. Перебіжчики від БЮТ йшли достатньо шумно і серед них є досить епатажні персони, як, наприклад, М.Бродській, А.Ковтуненко. Крім того, БЮТ залишили досвідчені Д.Видрін, М.Томенко, О.Данілов.
3. Головним конкурентом БЮТ в ході виборчої кампанії, крім вже традиційного антагоніста – Партії регіонів, буде новостворена Партія вільних демократів Михайла Бродського, яка, подейкують, йде на вибори спеціально для того, щоб відбирати голоси у БЮТ.
Окрім Бродського «бютівці» побоюються самостійного походу на вибори Юрія Луценка і його «Народної самооборони». По-перше, з ними немає «пакту про ненапад», як у випадку з «Нашою Україною», а, по-друге, зі своїми соціал-популістськими слоганами «НС» прямо конкуруватиме з Блоком Ю.Тимошенко.
4. Прагнучи дострокових виборів, БЮТ виявився до них неготовим, у першу чергу, ідейно. Будучи сильним тактиком, Ю.Тимошенко, схоже, програє в стратегії. По суті, домігшися перевиборів, Ю.Тимошенко знову отримала ситуацію, коли реальними супротивниками у суспільстві сприймають двох Вікторів.
5. І, мабуть, найневирішуваною проблемою БЮТ є те, що БЮТ, не дивлячись на реальні шанси стати срібним призером виборів, навряд чи зможе виступити об’єднуючою силою ані у коаліційному проекті, ані в опозиційному.

Плюси
1. Існує думка, що Юлія Тимошенко стала головним переможцем у весняному протистоянні. По-перше, Юлія Володимирівна своєчасно відійшла на задній план. Вона опинилася в ситуації над процесом – не коментуючи, не втручаючись публічно в процес. Вона брала участь практично у всіх переговорах – але при цьому мало говорила на камеру. По-друге, Ю.Тимошенко змогла зберегти свій фінансовий ресурс, не витрачаючи його на безглузді масові акції. По-третє, Ю. Тимошенко одержала пост заступника секретаря РНБОУ для найближчого соратника – Олександра Турчинова. У перспективі Турчинов міг би і очолити СНБО. До адміністративного потенціалу можна віднести також наявність на посту голови Верховного Суду Василя Онопенко – а саме до Верховного суду звертатимуться у разі, коли політична ситуація в країні знову зайде в безвихідь.
2. Сильною стороною БЮТ може стати те, що регіональному аспекту його передвиборчої кампанії цього політичного сезону приділено максимум уваги. Вже зараз призначене керівництво практично всіх місцевих виборчих штабів. У БЮТ базовою одиницею передвиборчої кампанії вважають виборчу ділянку. Планується призначення відповідального за проведення кампанії на території кожного з них. Додатковим стимулом для активістів БЮТ повинне стати те, що в центральному штабі блоку результати голосування по окремих ділянках, районам і округам планують розглядати як свого роду рейтингування потенційних кандидатів від БЮТ на позачергових виборах до місцевих органів влади.
3. Найголовніший козир БЮТ – це сама Ю.Тимошенко. Ю.Тимошенко сьогодні – це визнаний лідер всіх «помаранчевих», хто б і що про неї не говорив. Формально ця роль відведена Президенту, але де-факто вона належить керівнику БЮТ. Якщо хто серед «помаранчевих» дійсно день за днем зростає в інтелектуальному і політичному розумінні, так це Ю.Тимошенко. Ретельно продумані домашні заготівки, гостра пам’ять, досвід політичних баталій дозволяють їй у будь-якій ситуації бути, що називається, на висоті. Саме з боку БЮТ і особисто Юлії Тимошенко під час кампанії надходитиме основна загроза як для решти «помаранчевих», так і для їхніх опонентів. Не зважаючи ні на що Ю.Тимошенко всерйоз розглядається як гравець першої величини на найближчі політичні сезони.

Лінії ведення кампанії
У загальних рисах передвиборча риторика БЮТ буде риторикою антагонізму з діючим урядом, що цілком логічно для опозиційної політичної сили. БЮТ традиційно підійматиме гасла на тему соціальної справедливості, ідей солідарності, але основний наголос буде не на програмі партії, а власне на образі її лідера. Образ Юлії Тимошенко стане основою виборчої кампанії БЮТ. Теоретично у БЮТ може бути два варіанти побудови передвиборчої кампанії: «війна проти всіх» і «кидок на схід».
Перший варіант фактично повторить кампанію 2006 року із звинуваченнями всіх основних конкурентів в недостатній чесності намірів, обмані свого виборця. «Нашу Україну», наприклад, можна звинуватити у бажанні створити «широку коаліцію» з Партією регіонів, Партію регіонів — у тому, що вона не піклується про економічний і соціальний розвиток свого базового регіону — Донецької області, КПУ — у тому, що вона пішла у коаліцію з крупним бізнесом, зрадивши ідеалам комунізму і т.д. Але у такому разі БЮТ загрожує маргіналізація і перспектива опуститися у програмному плані до рівня банального популізму. Це у свою чергу негативно позначатиметься на загальному результаті опозиції. Поки що в БЮТ сподіваються на створення «демократичної коаліції». І цим пояснюється прийнята зараз на вищому рівні стратегія поведінки блоку, що полягає у ненападі на гіпотетичного партнера по парламентській більшості – «Нашу Україну».
Другий варіант, хоча і складніший у реалізації, більш вигідний саме для загального результату опозиції — основний удар критики буде спрямований саме на діяльність «антикризової» коаліції. Мішенями можуть бути такі теми, як дорогий газ і здача газотранспортної системи, зниження зарплат і соціальних виплат, спроби обмежити свободу слова, непрозора приватизація держпідприємств, фінансування приватних шахт за рахунок держбюджету, порушення прав трудящих та інші актуальні питання. Особливо відчутні дивіденди це може принести саме на сході, де викриття економічних і соціальних провалів у діяльності уряду для мешканців будуть цілком зрозумілими.

Висновок
Таким чином, у точці перетину ключових задач, а також сильних і слабких сторін БЮТ лежить необхідність вистояти у протистоянні з «Нашою Україною» і при цьому не «спалити мости», оскільки лише формування «помаранчевої коаліції» гіпотетично може зробити Ю.Тимошенко двічі прем’єр-міністром.

6 липня 2007 // Матеріал на основі публікацій українських Інтернет-ресурсів, О. Ляшенко