Політична аналітика

Зміна політичної конфігурації у зв’язку з ухваленням Закону «Про Кабінет Міністрів»

Останній день роботи другої сесії Верховної Ради V скликання ознаменувався подоланням президентського вето на Закон «Про Кабінет Міністрів», підготовлений самим урядом. У обмін на підтримку закону про Кабмін коаліція підтримала законопроекти про опозицію і про місцеве самоврядування.

«Призи переможцям»

Вступ у силу закону «Про Кабінет міністрів» приведе до того, що Президент буде позбавлений можливості впливати на кадрову політику в державі. 

Закон «Про Кабінет міністрів» також зводить до мінімуму вплив Президента на діяльність обласних державних адміністрацій (ОДА). Голови ОДА, що призначаються за узгодженням із главою держави, тепер будуть підзвітні уряду. Кабмін одержує право відміняти будь-які їх розпорядження. 

Ще одне нововведення – програма діяльності уряду прийматиметься ухвалою Верховної Ради. Глава держави, таким чином, не зможе впливати на розробку, затвердження і виконання програми діяльності уряду.
Слід зазначити, що за свою роботу уряд тепер несе лише «політичну відповідальність», проте, визначення цього поняття не дається в жодному законодавчому акті України.

Прийнявши законопроект депутатів фракції БЮТ «Про внесення змін у деякі закони України щодо статусу депутатів Верховної ради АР Крим і місцевих рад», Рада схвалила дострокове припинення повноважень депутатів місцевих рад за ініціативою політичної сили (виборчого блоку або партії), яку вони представляють. Згідно закону, депутат може бути позбавлений повноважень у разі порушення ним Конституції і законів України, незадовільного виконання своїх обов’язків, використовування мандата в «особистих і корисливих цілях» і систематичного порушення норм етики і моралі. А також якщо він відмовився увійти до фракції, сформованої політичною силою, за списками якої пройшов до місцевої ради, або заявив про свій вихід з неї. 

Законопроект про парламентську опозицію передбачає закріплення за опозицією широкого переліку посад, як у Верховній Раді, так і в органах виконавчої влади. Зокрема, за опозицією передбачається закріпити посади глав у бюджетному і регламентному комітетах, аграрному комітеті, комітеті з питань свободи слова, освіти і науки. Крім того, опозиція одержує гарантоване представництво в президії Верховної Ради: за нею закріплять посаду віце-спікера. Крім цього, за опозицією закріплять посади голови Рахункової палати, в Раді Національного банку, Нацраді по телебаченню і радіомовленню і Вищій раді юстиції, а також посада омбудсмена. 

Передбачається, що призначенці від опозиції не повинні будуть достроково залишати свої посади у випадку, якщо фракції, що висунули їх, перейдуть із опозиції у владу. Всі призначення від опозиції відбуватимуться за квотним принципом – залежно від величини опозиційних фракцій. Таким чином, більшість опозиційних посад одержить БЮТ.

Реакція сторін

Пропрезидентський блок «Наша Україна» різко розкритикував проголосований документ і зокрема позицію БЮТ, звинувативши його у фактичному вступі до антикризової коаліції. Також на думку представника Президента у Кабміні Арсенія Яценюка, закон суперечить як мінімум одинадцяти нормам Конституції. Як приклади він назвав неможливість для громадян оскаржити у суді акти Кабінету Міністрів, яку встановлено законом про Кабмін. Крім того, цей закон знижує роль Ради національної безпеки і оборони і розширює владні повноваження уряду. «Принцип розділення влади в Україні сьогодні порушений», – сказав А.Яценюк. 

Юлія Тимошенко у свою чергу запевняє, що «Закон «Про Кабінет Міністрів» не надає Кабміну жодних додаткових повноважень у порівнянні з тими, що обумовлені Конституцією». «Ми просто формалізували їх», – говорить вона. 

«На наш погляд, це здорова реакція парламенту на ситуацію, яка складається в країні», – сказав В.Янукович. При цьому прем’єр завірив, що уряд не має наміру використовувати свої повноваження, надані новим законом, «на особисті питання». В.Янукович також нагадав, що відповідний закон розроблявся урядом спільно з депутатами, зокрема, з представниками «Нашої України». 

«Баланс у системі влади після таких рішень значно ускладнений, але це не означає, що публічний діалог повинен бути знятий з порядку денного», – заявив В.Ющенко. «Я його не підпишу по ряду міркувань, по етичних перш за все. У нас була домовленість з прем’єр-міністром про те, що ми спільно готуємо закон про Кабінет Міністрів», – додав Президент. «Мені здається, що прем’єр-міністр зробив велику помилку, що пішов радитися з цього питання в інші інституції, якщо дані питання належать до компетенції інституту Президента і Кабінету Міністрів, варто звикати до того, що ці питання розв’язуються в стінах цих двох інститутів і формується як спільна позиція, а, безумовно, за парламентом залишається акцент цієї позиції», – відзначив він.

Оцінки експертів
Подолання вето на Закон про Кабмін викликало бурхливу реакцію в експертному середовищі. При безлічі думок слід виділити такі основні тези:
1. Відбувся, як і прогнозувалося, тактичний мезальянс БЮТ і антикризової коаліції. Але відбувся він дуже резонансно – з цілого ряду дуже важливих законопроектів. У парламенті знов з’явилася примара «великої коаліції», тільки в неофіційному вигляді і за участю БЮТ, а не «Нашої України».
2. Ухвалення законів про Кабмін, опозицію та імперативний мандат створило нову політичну реальність.
3. Відбулася фіксація реальної розстановки сил в державі і у політикумі.
4. Те, що відбулося, можна сприймати як крок у напрямі розвитку парламентсько-президентської моделі політичного устрою.
5. Ю.Тимошенко взяла курс на затвердження двопартійної системи. З цим пов’язана й її спроба узаконити себе як опозицію, для чого приймається відповідний закон, з тією ж метою приймається закон про імперативний мандат для місцевих рад – щоб утримати свою партію в регіонах від розколу.
6. У країні вперше за багато років сформувалася стійка конституційна більшість. Вже двічі БЮТ і «антикризова» коаліція проголосували спільно проти Президента. Якщо антипрезидентські коаліції завжди існували в нашій неспокійній Верховній Раді, то стійка конституційна більшість – це щось абсолютно нове.
7. Ряд експертів не виключають, що окремі пункти закону про Кабмін (але не весь закон) може скасувати Конституційний суд.

Перспективи учасників політичного процесу

Партія регіонів Партія регіонів, яка показала, що політичні погляди членів парламенту міняються залежно від політичної ситуації, а не від очікувань електорату або ситуації в країні, безумовно, у виграші. У «регіоналів» з’явилися можливості для ряду вигідних кроків. Можна пригадати, що між Партією регіонів і НСНУ не так багато ідеологічних відмінностей – хіба що у мовному питанні і деяких аспектах зовнішньої політики. Об’єднання двох практично неідеологічних партійних проектів – утопія, але непублічне узгодження дій було б цілком вірогідним. Для цього потрібно змалювати перед сьогоднішнім «нашоукраїнським» активом його перспективи після 2010 року і вірогідної поразки Віктора Ющенка. Інакше кажучи – «чесним словом» гарантувати від здійснення «чорного переділу» в бізнесі. Юлія Тимошенко, із зрозумілих причин, навряд зможе видати щось подібне до індульгенції «любим друзям» – у її «серці» все голосніше звучать голоси «бізнесів», що так і не отримали доступу до фінансових потоків в масштабах країни.

БЮТ Відносно Блоку Юлії Тимошенко не так все однозначно. З одного боку, звучать доводи на користь того, що Ю.Тимошенко у підсумку однозначно виграла. Те, що був проголосований закон про імперативний мандат, виглядає важливішим за ухвалення закону про Кабмін. Фактично Ю.Тимошенко отримала найбільший бонус з часів виборів, коли набрала 22% голосів виборців. Вона добилася застосування імперативного мандата до депутатів місцевих рад. Таким чином, лідер БЮТ (депутати якого після виборів складали більшість в багатьох місцевих радах) зможе утримувати у своїх руках більшість у місцевих радах шляхом позбавлення депутатських мандатів зрадників, які після переходу цієї політичної сили в опозицію або стали залишати її ряди, або почали співпрацювати з членами партій-учасниць парламентської коаліції. Внаслідок чого БЮТ втратив первинну перевагу в місцевих радах. Тепер, коли партії і блоки одержали право контролювати своїх депутатів у регіонах, БЮТ зможе повернути свій статус, позбавивши повноважень «перебіжчиків», що автоматично приведе до перерозподілу влади на місцях. 

З іншого боку – є думка, що Ю.Тимошенко припустилася серйозної помилки. По-перше, не можна виключати можливої політико-електоральної ціни, яку Ю.Тимошенко доведеться заплатити за подібні кроки. По-друге, закон про опозицію прийнятий лише у першому читанні. І гарантій того, що буде схвалений у другому, або в такому ж вигляді – небагато. Зміст закону про опозицію після його доопрацювання і підготовки до другого читання буде радикально змінений, вважає перший заступник глави парламентського Комітету з питань правосуддя Микола Оніщук: «Юлію Володимирівну чекає розчарування, оскільки за законопроект у теперішньому вигляді правляча коаліція ніколи не проголосує». По-третє, викликає сумніви реальність застосування схваленого закону про імперативний мандат у місцевих радах «заднім числом». Тобто, якщо покласти на терези здобутки і втрати, то їх співвідношення поки що не на користь бонусів.

Президент і «Наша Україна» Існує думка, що і Президент, і «Наша Україна» будуть вимушені радикалізуватися і боротися. Тепер дострокові вибори або ж ревізія політреформи стають кращими з гірших сценаріїв для Президента. 

Проте не виключена можливість того, що В.Ющенко зрозуміє реальну розстановку сил і піде у переговорах з антикризовою коаліцією на певні компроміси. Скажімо, закінчить епопею з Борисом Тарасюком або визнає, що МВС – прерогатива Кабміну, а Кабмін, у свою чергу, погодиться, що СБУ – прерогатива Президента, і тому подібне. У Президента залишається ресурс дії і на зовнішню політику, і на частину силових структур, і на сферу кадрової політики. І по цілому ряду питань уряду знову доведеться домовлятися з Президентом. 

Що ж до «Нашої України», то останні події можуть посилити кризу цієї політичної сили. Вона загубилася у пошуках свого ідеологічного обличчя, свого лідера, виборі між владою і опозицією. Будучи пропрезидентською політичною силою, вона, несподівано для себе, знов опинилася в опозиційному статусі. Але опозиційне місце вже зайняте.

***

Таким чином, швидше за все сьогодні питання про дострокові парламентські вибори з якого-небудь приводу і в який-небудь спосіб вже не стоїть на чолі порядку денного. Всі учасники політичного процесу розуміють, що потрібно існувати зараз при такій коаліції і такому уряді, при тих перевагах і впливі, які має Партія регіонів і її сателіти. 

БЮТ, якому було достатньо важко знайти такий осмислений спосіб існування в нереволюційний період, коли немає досвіду ефективної роботи у якості парламентської опозиції, коли не вистачає вуличного спілкування з масами електорату, коли немає якихось близьких шансів, щось радикально змінити, потрібно виживати або, мабуть, завойовувати свої позиції і свої привілеї в цих умовах. Очевидно, це і було в основі домовленостей між Партією регіонів і БЮТ. Почалася нова гра у новому співвідношенні сил. 

Ухвалення закону про Кабмін в урядовій редакції спровокує новий виток холодної війни між Президентом і урядом. Можливо, найближчими місяцями головним її майданчиком стане Конституційний суд. Багато що залежатиме саме від КСУ. Він тримає паузу дотепер і не ухвалив жодного рішення. Мабуть, сьогодні він шукає не лише юридичне обґрунтування тих чи інших рішень, але і вірний тон поведінки. Швидше за все, він займе дуже помірну і гнучку позицію і утримає ситуацію у правовому полі. Недосконалість залишиться, буде багато ручного управління, боротьба продовжуватиметься, проте конфлікт буде в цілому керованим.

18 січня 2007