Отже, прогнози практично всіх аналітиків, політологів, політиків щодо ситуації в країні і зокрема щодо перспективи оголошення президентом дострокових виборів виявилися неспроможними. Указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради 5 скликання підписаний. Дебати із цього приводу розгорілися з новою силою, конфронтація наростає. Уряд і парламент відмовляються виконувати указ. Вся ситуація ставить нескінченну безліч питань. Але серед них можна виділити декілька наріжних.
Правове питання
Судячи з того, що і серед представників опозиції є немало фахівців, що ставлять під сумнів указ, можна припустити, що з юридичної точки зору указ не бездоганний. Очевидно, що перш ніж підписувати указ, Президенту необхідно було, щоб Конституційний Суд виніс вердикт щодо законності дій парламенту в питанні формування коаліції. Тому, в даній ситуації остаточну оцінку указу зобов'язаний дати саме Конституційний Суд. А сторони – підкоритися його рішенню.
Політичне питання
Це питання торкається як уряду і коаліції, так і Президента і опозиції. Оскільки в результаті президентських і парламентських виборів в країні сформувалася певна конфігурація політичних сил, їх лідери були зобов'язані домовлятися про форми співпраці або взаємодії. Але насправді з обох боків спостерігалося лише прагнення перетягнути на себе максимальну кількість владних повноважень.
Комусь це вдавалося, комусь – ні. Коаліція своїм прагненням сформувати конституційну більшість фактично піддала ревізії результати волевиявлення народу. У той же час саме лідери опозиції несуть відповідальність за формування своїх списків, а, отже, і за тих своїх соратників, яких зараз називають зрадниками. Тому з політичної точки зору знову апелювати до народу – не коректно, оскільки він свій вибір зробив, а якість депутатського корпусу – проблема самих лідерів фракцій.
Державне питання З точки зору інтересів країни – відповідальність несуть обидві сторони. Оскільки на спірний указ Президента парламент відповів не менш одіозним рішенням відновити попередній склад ЦВК. Таким чином, обидві сторони сприяють не пошуку компромісу на користь КРАЇНИ, а переслідують свої дрібні політичні цілі. В даному випадку – досягнення влади за всяку ціну.
3 квітня 2007