Рубікон: такі різні українці

Такі різні українці: динаміка ставлень і дій в ситуації з коронавірусом і карантином

Отже, в Україні прийнято рішення про чергове продовження карантину у зв’язку з епідемією коронавірусу. У новинах постійно наводять дані про кількість хворих, тих, хто одужав, і померлих, нагадують рекомендації лікарів і розповідають про перебіг епідемії в різних країнах. Засоби масової інформації рясніють тегами «залишайтеся вдома», раз у раз переривають ефір спеціальними зверненнями політиків і зірок естради, розважають глядачів і слухачів присвяченими ізоляції ток-шоу. При цьому всьому наше суспільство має різну чутливість до закликів і настроїв, що транслюються – вона залежить від того, до якої групи населення належить людина. Давайте подивимося, що змінювалося і що не змінювалося у ставленні українців до ситуації, що склалася, спираючись на результати двох хвиль моніторингу*.

Чоловіки та жінки

Друга хвиля дослідження «змила» різницю в оцінках реакції влади на ситуацію з коронавірусом у країні, в той час як у першій хвилі жінки значуще частіше дотримувалися позиції, що реакція досить оптимальна і адекватна (45% у порівнянні з 40% у чоловіків), а чоловіки – що реакція занадто і швидше радикальна (10% у порівнянні з 6% у жінок). Аналогічно було і зі ставленням до медичних працівників і сфери охорони здоров’я в Україні: до другої хвилі жінки значуще частіше відчували до них недовіру (15% у порівнянні з 11% у чоловіків), а чоловіки значуще частіше не могли визначитися з почуттями (8% у порівнянні з 5% у жінок).

Навпаки справи йшли за визначення необхідності карантину по всій Україні: у першій хвилі думки чоловіків і жінок практично не відрізнялися, але в другій хвилі виявилося, що жінки значуще частіше вважають, що карантин дуже необхідний (65% у порівнянні з 60% у чоловіків).

В обох хвилях дослідження жінки показали себе значуще частіше такими, які дуже побоюються того, що вони самі або хтось із їхньої родини захворіє на коронавірус (43% у порівнянні з 36% у чоловіків у першій хвилі і, відповідно, 36% у порівнянні з 28% у другій).

Таким чином, жінки переживають через коронавірус більше, ніж чоловіки.

 

Люди різного віку

У першій хвилі була помітною значуще більш часта переконаність молоді в тому, що коронавірус і карантин більше об’єднує і швидше об’єднує людей (56% у порівнянні з 46% серед середньовікових і 50% серед літніх людей), а у другій хвилі вона вже не виділялася.

І у першій, і у другій хвилі були зафіксовані значущі відмінності між людьми різного віку у думці щодо необхідності карантину у всій країні: у першій хвилі дуже необхідним цей захід частіше за всіх вважала молодь і старша вікова група (74% і 76% відповідно у порівнянні з 67% серед людей середнього віку), у другій хвилі – частіше за всіх тільки старша вікова група (68% у порівнянні з 59% серед молоді і 58% серед людей середнього віку). Також в обох хвилях спостерігалася істотна різниця за віковою ознакою в побоюванні захворіти на коронавірус або мати хворого на нього члена сім’ї: у першій хвилі частка тих, хто дуже побоюється, зменшувалася паралельно «зменшенню» віку (48% серед старшої вікової групи, 34% серед середньої і 30% серед молоді), у другій такими, які дуже побоюються, частіше ставали тільки люди старшого віку (38% у порівнянні з 28% серед молоді та людей середнього віку). Аналогічно склалося і з оцінкою реакції влади на ситуацію з коронавірусом в Україні – в обох хвилях кожна вікова група продемонструвала свою специфіку: чим старше були респонденти, тим рідше вони були схильні оцінювати цю реакцію як оптимальну і адекватну (64% серед молоді, 40% серед середньовікових і 36% серед літніх людей у першій хвилі, і, відповідно, 61%, 50% і 41% у другій) і тим частіше – як швидше недостатню і зовсім недостатню (30% серед молоді, 49% серед середньовікових і 59% серед літніх людей у першій хвилі, і, відповідно, 26%, 36% і 50% у другій). Ще однією обставиною, однаковою для першої і другої хвилі, стала значущість відмінностей у впевненості у вітчизняній охороні здоров’я: представники середньої вікової групи стабільні у своєму більш частому песимізмі, тобто очікуванні, що українська охорона здоров’я швидше не впорається і точно не впорається зі спалахом епідемії коронавірусу (56% у порівнянні з 39% серед молоді і 40% серед літніх людей в першій хвилі і 54% в порівнянні з 49% серед молоді і 41% серед літніх людей у другій хвилі).

Таким чином, люди старшого і середнього віку переживають через коронавірус більше, ніж люди середнього та молодого віку. Що можна припустити? Саме літніх людей засоби масової інформації постійно називають найбільш вразливими до цього захворювання і частіше вмираючими від нього або від супутніх йому ускладнень, ось люди старшого віку і відгукуються на це своїми установками, так само як і люди середнього віку, які, найімовірніше, реалістичніше оцінюють демографічну ситуацію в Україні в цілому і переживають за своїх батьків зокрема.

При цьому в наявних обставинах відповідальніше за всіх до ситуації, що склалася, підходила і підходить молодь, потім – люди середнього віку, і тільки потім – люди старшого віку

 

Люди із різним сімейним станом

Під час першої хвилі люди, які мають пару (одружені / заміжні, живуть у фактичному шлюбі), значуще частіше оцінювали реакцію влади на ситуацію з коронавірусом у країні як швидше недостатню і зовсім недостатню (53% у порівнянні з 45% серед тих, які не мають пари), під час другої хвилі різниця у цьому згладилася. Також перша хвиля була специфічна тим, що люди, які не мають пари (неодружені / незаміжні, розлучені, вдівці / вдови), значуще частіше вважали, що вітчизняна охорона здоров’я швидше впорається з навантаженням під час спалаху епідемії коронавірусу в Україні (36% у порівнянні з 30% серед тих, які мають пару), і значуще рідше – що швидше не впорається і точно не впорається (39% ву порівнянні з 50% серед тих, які мають пару). У другій хвилі ця специфіка пішла.

Під час обох хвиль люди, які не мають пари, значуще частіше швидше не побоюються і взагалі не побоюються того, що вони особисто або хтось із їхньої родини захворіє на коронавірус (27% у порівнянні з 19% серед тих, які мають пару, в першій хвилі і 29% у порівнянні з 23% серед тих, які мають пару, у другій).

 

Таким чином, ті люди, які мають пару, переживають через коронавірус більше, ніж самотні. Що можна припустити? Тривоги у перших «множаться на два» – як мінімум, за себе і за свого партнера, а то ще й за дітей (реальних або запланованих).

Також в наявних обставинах люди, які мають пару, підходили і підходять до ситуації, що склалася, відповідальніше, ніж ті, які не мають пари.

 

Люди з різним складом сім’ї

Під час другої хвилі виявилася істотна різниця в тому, як люди з різною кількістю дітей до 18 років, які проживають разом з ними, сприймають ситуацію з поширенням коронавірусу і оголошенням карантину: ті, які мають дітей молодше 18 років у кількості 3-х і більше 3-х, що живуть разом із ними, значуще частіше вважають, що це швидше роз’єднує (42% у порівнянні з 24-26% у інших), але у той самий час серед них більше частка і тих, хто вважає, що це більше об’єднує (28% у порівнянні з 21-24% у інших).

Таким чином, ті люди, які мають 3-х і більше 3-х дітей до 18 років, що живуть разом із ними, переживають через коронавірус більше, ніж ті, які не мають дітей такого віку, що живуть разом із ними, та ті, які мають 1-2 дітей такого віку, що живуть разом із ними. Що можна припустити? Дітей частіше тягне до зовнішнього світу – погуляти, позайматися чимось у гуртках, поспілкуватися з однолітками тощо, – і нестача всього цього для них свідомо чи несвідомо відчувається під час вимушеного зближення усіма членами сім’ї, але у той самий час якимсь сім’ям вдається знайти з ними усіма спільну мову і по-справжньому возз’єднатися.

При цьому в наявних обставинах відповідальніше за всіх до ситуації, що склалася, підходили і підходять сім’ї, в яких проживає 1-2 дітей у віці до 18 років, потім – сім’ї, в яких не проживає жодної такої дитини, і тільки потім – сім’ї, в яких таких дітей 3 і більше 3-х.

 

Жителі різних населених пунктів

Спочатку ми мали справу зі значуще різними думками щодо об’єднання або роз’єднання людей через коронавірус і карантин: у першій хвилі села виділилися більш частим вибором на користь швидше роз’єднуючої здатності (28% у порівнянні з 21-22% у містах), а обласні центри – більш частим вибором на користь скоріше об’єднуючої здатності (28% у порівнянні з 23% у звичайних містах і 18% у селах), в той час як друга хвиля зрівняла думки у всіх типах населених пунктів з невеликим ухилом в бік об’єднуючої здатності.

Навпаки вийшло з побоюванням, що коронавірус «знайде» людину особисто або члена його / її сім’ї: під час першої хвилі воно не відрізнялося в залежності від типу населеного пункту, але друга хвиля виявила тип, який найбільше визначився, і ним виявилося село: жителі українських сіл значимо рідше займали серединну позицію з ухилом в більше побоювання (13% не визначилися в порівнянні з 19-20% в містах і 62% дуже і швидше побоюються у порівнянні з 55-58% у містах).

І під час першої, і під час другої хвилі виявилися значні розбіжності між жителями різних типів населених пунктів по питанню віри в силу вітчизняної охорони здоров’я: в обласних центрах було більше песимістів (55% вважали, що воно швидше і точно не впорається, в порівнянні з 47% у звичайних містах і 38% у селах у першій хвилі і 54% у порівнянні з 47% і 41% відповідно – у другій), в селах було більше оптимістів (50% вважали, що воно точно і швидше впорається, в порівнянні з 39-45% у містах в першій хвилі і 51% вважають, що воно точно і швидше впорається, в порівнянні з 39-44% у містах у другій хвилі).

Таким чином, жителі сіл і обласних центрів переживають через коронавірус більше, ніж жителі звичайних міст. Що можна припустити? У жителів сіл набагато більше підстав відчувати себе «відрізаними» від решти світу в умовах ізоляції, і в той самий час у селі складніше комфортно відгородитися від інших людей – залишається більше сподіватися на ефективність держави. А в обласних центрах, як-то кажуть, «все під рукою» і при цьому може здаватися, що держава не зможе до кінця впоратися зі звичками людей – зокрема, зі спостережуваним жителями обласних центрів ритмом життя великого міста.

При цьому в наявних обставинах жителі міст підходили і підходять до ситуації, що склалася, відповідальніше, ніж жителі сіл.

 

Жителі різних регіонів

У першій хвилі значущої різниці щодо думок про необхідність карантину по всій країні між регіонами не спостерігалося, а ось під час другої хвилі регіони істотно розділилися в думках: те, що карантин дуже необхідний, підтримували в першу чергу жителі західного (68%) і центрального (66%) регіонів, в той час як жителі східного і південного регіону вважали так набагато рідше (59% і 53% відповідно). Аналогічний стан справ склався і щодо побоювань захворіти на коронавірус або «отримати» члена сім’ї, який хворіє на нього: якщо перша хвиля не показала значущих відмінностей, то друга відокремила Захід і Центр, які частіше дуже побоюються (38% і 33% жителів відповідно) від Сходу і Півдня, які рідше дуже побоюються (28% і 27% жителів відповідно). Також перша і друга хвилі принесли різні результати, що стосуються оптимізму в оцінці вітчизняної охорони здоров’я: якщо спочатку жителі різних регіонів однаково і вірили, і не вірили в те, що воно впорається з навантаженням під час спалаху епідемії коронавірусу в Україні, то потім виділився один найбільший оптиміст – Захід (54% повністю або скоріше впевнених у цьому у порівнянні з 40-43% в інших регіонах).

Таким чином, Захід більше боїться коронавірусу, але і більше вірить у державу, Центр теж досить сильно боїться коронавірусу, але менше вірить у державу, Схід і Південь менше бояться і менше вірять у державу. Що можна припустити? Відмінності в кількості вже хворих людей – раз, відмінності в кількості трудових мігрантів, які повертаються додому з інших країн – два, плюс різницю в тому, на який результат працюють засоби масової інформації, популярні в різних регіонах.

Також в наявних обставинах відповідальніше за всіх до ситуації, що склалася, підходили і підходять жителі західного і центрального регіонів, потім – східного, і тільки потім – південного.

 

Детальніше з результатами опитування можна ознайомитися тут і тут.

Розширений матеріал у PDF-версії:

Такі різні українці (Рубікон)

Анна Тащенко для Research & Branding Group

* Опитування проводилося у період з 28 березня по 11 квітня 2020 року. Всього опитано 2810 респондентів у віці від 18 років і старше (1400 за першу хвилю 28 березня – 3 квітня і 1410 за другу хвилю 4-11 квітня). Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту та регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, та м. Севастополь). Метод опитування – CATI-опитування (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера, computer-assisted telephone interviews) ролінгового формату. Максимальна похибка вибірки не перевищує +/- 3,5%.

Назад