Українці і татуювання

Татуювання (татý, у просторіччі – нако́лка) – нанесення перманентного (стійкого) малюнка на тіло, виконаного методом місцевого травмування шкірного покриву із внесенням фарбувального пігменту. Саме слово «татуювати» походить від полінезіського «татау» – «малюнок на людській шкірі». Фактично татуювання – це одне з найбільш давніх мистецтв людства, яке сягає коренями в доісторичні часи. Тоді татуювання відігравало роль не лише прикраси, але і знаку племені, роду, соціальної приналежності. Древні також вважали, що магічна сила татуювання захищає від злих духів.

Татуювання, що дійшло до наших днів, також має різні сфери застосування:
– різновид боді-арту, тобто, вид авангардного мистецтва;
– засіб самовираження серед молодіжних груп і течій;
– у кримінології – особлива прикмета для пошуку або для опізнання та ідентифікації злочинця або жертви;
– у кримінальному світі використовується для ідентифікації усередині злочинної ієрархії (злодії в законі, якудза і т.д.).

В Україні ще не так давно тату сприймалося, як атрибут, що найчастіше свідчить про приналежність його власника до кримінального світу. У ХХІ столітті тату перетворилося на атрибут моди, що хоч і зберіг свою епатажність, але все частіше прикрашає тіла цілком респектабельних членів суспільства — артистів, бізнесменів, політиків і так далі. Втім, ставлення до володарів тату неоднозначне. Як показують результати соцопитування, проведеного у вересні 2019 року* власники тату найчастіше викликають серед українців почуття байдужості (46%), тобто не заохочення, але і не засудження носіїв таких прикрас. У даному контексті близьким до байдужості є здивування (11%). В інших випадках емоційна реакція жителів України проявляється таким чином: позитивні емоції татуювання і їх носії викликають у 17% українців (14% — симпатію і 3% захоплення). Негативні емоції по відношенню до татуйованих членів суспільства відчувають 22% українців (17% — обурення і 5% – співчуття).

Частота прояву тієї або іншої емоційної реакції на володарів тату пов’язана з такими характеристиками населення, як стать і вік. При цьому позитивна реакція на людей, що прикрашають себе татуюваннями, однакова серед чоловіків і жінок, але найчастіше зустрічається серед серед осіб у віці до 40 років. Негативна – більш властива жінкам і представникам найстаршої вікової категорії.

Навряд чи можна стверджувати, що в Україні захоплення тату є повальним. Так, нині тіло приблизно одного з кожних десяти українців (10%) прикрашають татуювання, тоді як у інших 90% їх немає.

Серед соціальних чинників, які мають найбільш суттєвий вплив на вибір зробити тату також виділяються стать і вік: у чоловіків тату можна зустріти помітно частіше, ніж у жінок. А залежно від віку, якщо серед молоді володарем тату є кожен п’ятий, то з його збільшенням число таких людей скорочується, досягаючи рівня статистичної похибки серед осіб 60 років і старше.

Проте слід зазначити, що нині в Україні є деякий резерв для розширення кола володарів тату. Так, хотіли б зробити собі татуювання 11% українців, хоча більшість (86%) – все ще не готові на такий крок.

Втім, половина бажаючих зробити собі тату вже й так мають натільний малюнок, а тих, хто це зробив би уперше – один з двадцяти. Найбільше бажаючих зробити тату серед молоді – кожен третій. А ось від статі бажання зробити або не робити собі тату не залежить.

Детальніші результати опитування у презентації нижче.

*Опитування проводилося у період з 7 по 16 вересня 2019 року. Опитаний 2001 респондент у віці від 18 років і старше. Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту і регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, і м. Севастополь). Метод опитування – особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Максимальна похибка вибірки не перевищує +/-2,2%.

Назад