Українці і таксі

Таксі́ – пасажирський транспорт, зазвичай автомобіль, що використовується для перевезення пасажирів у будь-яку вказану точку з оплатою проїзду машини за лічильником – таксометром. Перші таксі-колісниці існували у Стародавньому Римі. На осі колісниці був закріплений «таксометр», що являв собою звичайний таз, в який після кожної стадії (приблизно 200 метрів) падав камінець. Оплата робилася за числом камінців, що опинилися в тазику в кінці поїздки.

Прототипи сучасних таксі з’явилися в 1636 році у Лондоні, коли лондонські кучери отримали ліцензію на візництво. Втім, тривалий час наймані екіпажі не користувалися успіхом, оскільки у багатіїв були свої власні екіпажі, біднякам вони були не по кишені, а середній клас ризикував скористатися їх послугами лише у виняткових випадках через відсутність строгого єдиного тарифу на перевезення. Ситуація стала швидко мінятися із появою та впровадженням таксометрів. Так, у 1907 році на вулицях Лондона з’явилися перші таксомотори, обладнані таксометрами, і попит на послуги таксі різко зріс.

Втім, є у році час, коли звичні тарифи скасовуються, але попит при цьому не падає. В цей час діє «тариф Новорічний». Напередодні новорічних свят служби таксі скасовують звичайні тарифи і підвищують ціни, оскільки попит на послуги таксі у новорічну ніч значно перевищує пропозицію.

Як показують результати соціологічного опитування*, зазвичай, не в новорічну ніч, хоч би раз на місяць послугами таксі користується кожен четвертий українець (26%), а 73%% – ні.

Частіше послугами таксі користуються молодь і «тридцятирічні», міські жителі і ті українці, які відчувають переважно позитивні емоції.

Детальніші результати опитування у презентації нижче.

*Опитування проводилося у період з 7 по 16 вересня 2019 року. Опитаний 2001 респондент у віці від 18 років і старше. Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту і регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, і м. Севастополь). Метод опитування – особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Максимальна похибка вибірки не перевищує +/-2,2%.

Назад