Самоідентифікація населення України: спільне та відмінне

Сучасний національний склад населення світу в цілому і окремих країн зокрема є результатом тривалого розвитку та різного історичного досвіду. Та в сучасному світі, зазвичай, кожна людина усвідомлює себе представником певної нації або етносу. Тобто відносить себе до певної національності. Втім, окрім такого однозначного визначення існує й більш широка палітра ідентичностей на основі самоусвідомлення, самоідентифікації. Для ідентичності середньостатистичної людини притаманна, крім іншого, розділена лояльність – множинність форм самоідентифікації. Зокрема, склалася ціла ієрархія співтовариств (народів), до яких люди себе відносять: народ свого міста або селища (локальна самоідентифікація), своєї провінції / регіону (регіональна самоідентифікація), країни в цілому (національно-державна самоідентифікація), народ міждержавного об’єднання, до якого входить країна (наднаціональна самоідентифікація). Втім, провідна тенденція початку ХХI ст. полягає в тому, що «нація-держава» у свідомості європейців продовжує залишатися вищою мірою політичного життя. У той же час помітно посилилася регіональна самоідентифікація.

Як показують результати опитування*, у такому вимірі переважаючими ідентичностями жителів нашої країни є національно-громадянська (вважають себе передусім громадянами України) а також, з істотним відставанням, локальна (вважають себе жителями свого населеного пункту). Найвищий рівень національно-громадянського самоусвідомлення українців (60% і вище) упродовж останніх восьми років припав на 2014 – початок 2018 рр., а також спостерігається у 2019 – початку 2020 рр. Локальна ідентичність за цей же відрізок часу у середньому варіювалася у межах приблизно чверті опитаних із максимумом у грудні 2016 р. (30%) і мінімумом у березні 2014 р. (17%). Ще дві ідентичності – регіональна і «пострадянська» – мали різні тенденції розвитку. Якщо «пострадянська» ідентичність (вважають себе радянською людиною) з 2012 р. мала тенденцію до «згасання» (з 10% до 3%), то регіональна у цей же час зберегла свої позиції (на рівні 7-10%) і зараз посідає третє місце, остаточно випередивши «пострадянську». Решта самоідентифікацій (космополітична, європейська, суто етнічна) проявлені серед українців вкрай слабо.

Та чи інша самоідентифікація жителів України з числа чотирьох основних має свої особливості.

Національно-громадянська ідентичність – більшою мірою притаманна українцям у віці до 50 років, мешканцям Західної і Центральної України, а також жителям сільських населених пунктів. А найменше – жителям Півдня і Сходу України.

Локальна ідентичність – порівняно більше притаманна жителям південного і східного регіонів, а найменше – мешканцям західних областей.

Регіональна ідентичність – порівняно сильніше проявлена серед населення Півдня та Сходу України, а також у міських жителів.

«Пострадянська» ідентичність – є найбільш притаманною для українців старшого віку, жителів південних та східних областей і для жителів обласних центрів.

Як видно з результатів опитування, суто європейська самоідентифікація не є вагомою для жителів України. Втім, це не означає, що українці жодною мірою не відчувають себе європейцями. Так, разом із запитанням про те, ким себе відчувають у першу чергу, респондентам було запропоновано відповісти на питання, подібне до того, що ставиться у країнах ЄС у рамках опитувань EUROBAROMETER – «Ким Ви себе бачите в осяжному майбутньому – більше українцем, чи європейцем?». Майже половина українців у липні 2018  р. (47%) в осяжному майбутньому бачили себе тільки українцями (виключно українське самоусвідомлення), але 40% обрали варіант «у першу чергу українцем, а в другу – європейцем» (українсько-європейське самоусвідомлення), ще 4% – «у першу чергу європейцем, а в другу – українцем» (європейсько-українське самоусвідомлення) і 2% – «тільки європейцем» (виключно європейське самоусвідомлення). Ще 4% – не асоціювали себе ані як українців, ані як європейців. Станом на лютий 2020 р. співвідношення виключно українського і українсько-європейського самоусвідомлення помітно змістилося на користь першого. У лютому 2020 р. вже 57% респондентів в осяжному майбутньому бачать себе тільки українцями (виключно українське самоусвідомлення), 35% обрали варіант «у першу чергу українцем, а в другу – європейцем» (українсько-європейське самоусвідомлення), 3% – «у першу чергу європейцем, а в другу – українцем» (європейсько-українське самоусвідомлення) і 2% – «тільки європейцем» (виключно європейське самоусвідомлення). Ще 2% опитаних не асоціюють себе ані як українців, ані як європейців.

Виключно українське самоусвідомлення посилюється зі збільшенням віку респондентів, тоді як українсько-європейське – послаблюється. Виключно українське самоусвідомлення також більшою мірою притаманне мешканцям Західного і Південного регіонів та сільським жителям. Що стосується переважно (у першу чергу або виключно) європейського самоусвідомлення, то сукупно воно більш характерне для молоді, жителів східного регіону та мешканців обласних центрів. Слід також відзначити південний регіон, де порівняно більше, ніж у решті регіонів, тих, хто не обрав жоден із запропонованих варіантів або вагався із відповіддю.

Олексій Ляшенко, кандидат історичних наук, аналітик Research & Branding Group

 PDF-версія:

Громадянська самоідентифікація_2012-2020

*Опитування проводилося у період із 20 по 29 лютого 2020 року. Опитано 1804 респонденти у віці від 18 років і старше. Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту і регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, і м. Севастополь). Метод опитування – особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Максимальна похибка вибірки не перевищує +/-2,4%.

Назад