Прояви несправедливого ставлення в українському суспільстві

Права людини – це її можливість діяти певним чином для того, щоб забезпечити своє нормальне існування, розвиток і задоволення власних потреб. Забезпечення прав людини знаходиться у центрі практичної діяльності держави. Система прав, свобод і обов’язків  поділяється на особисті (природні, громадянські), політичні, соціальні, економічні, культурні, екологічні та сімейні права і обов’язки. Особливо важливим з точки зору повсякденності є забезпечення прав людини у таких сферах як робота, освіта, медична допомога та житло.

В Україні право на працю гарантує ст. 43 Конституції, у якій, зокрема, зазначається, що «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення».

Право на освіту гарантує ст. 53 Конституції України, де сказано, що «Кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах».

Охорону здоров’я і медичну допомогу гарантує ст. 49 Конституції, зокрема «Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування». А ст. 47 Конституції гарантує право на житло: «Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду».

Та, попри конституційні гарантії цих прав у реальному житті, громадяни нерідко стикаються (або вважають, що стикаються) із проявами несправедливості, порушенням своїх конституційних прав. Як показують результати чергової хвилі загальноукраїнського CATI-опитування*, у питаннях роботи, освіти, медичної допомоги і вирішенні житлового питання від 20% до 28% українців ніколи не стикалися із несправедливістю відносно себе, або ніколи в таких ситуаціях не бували (від 38% до 56%). Сукупно більш за все українці відчували несправедливе ставлення до себе у ситуаціях, пов’язаних із роботою (частіше при оплаті праці – 32% і у процесі трудової діяльності – 31%, рідше при працевлаштуванні – 18% і просуванні по службі – 13%), а також при отриманні медичної допомоги (34%). Несправедливе ставлення при вирішенні житлового питання сукупно вказали 15% опитаних. Найменше прояви несправедливого ставлення українці  згадували у контексті освіти (від 5% при вступі до ВНЗ і отриманні вищої освіти до 10% при отриманні шкільної освіти).

Що стосується роботи, несправедливе ставлення до себе  українці частіше відчували у питаннях оплати праці і самому процесі трудової діяльності, але менше при працевлаштуванні і просуванні по службі:

  • при оплаті праці – 12% українців відчували несправедливе ставлення часто, 13% – іноді, 7% – дуже рідко. Ніколи не відчували несправедливості 21% опитаних, а ще 38% – не бували у такій ситуації. Не змогли відповісти 9% респондентів.
  • у процесі трудової діяльності – 9% українців відчували несправедливе ставлення часто, 14% – іноді, 8% – дуже рідко. Ніколи не відчували несправедливості 23% опитаних, а ще 37% – не бували у такій ситуації. Не змогли відповісти 9% респондентів.
  • при працевлаштуванні – 6% українців відчували несправедливе ставлення часто, 8% – іноді, 4% – дуже рідко. Ніколи не відчували несправедливості 25% опитаних, а ще 45% – не бували у такій ситуації. Не змогли відповісти 12% респондентів.
  • при просуванні по службі – 3% українців відчували несправедливе ставлення часто, 6% – іноді, 4% – дуже рідко. Ніколи не відчували несправедливості 28% опитаних, а ще 50% – не бували у такій ситуації. Не змогли відповісти 9% респондентів.

Значно рідше із випадками несправедливого ставлення до себе жителі України стикалися у питаннях, пов’язаних із освітою:

  • при отриманні шкільної освіти – 4% українців відчували несправедливе ставлення часто, по 3% – іноді або дуже рідко. Ніколи не відчували несправедливості 18% опитаних, а ще 53% – не бували у такій ситуації. Не змогли відповісти 19% респондентів.
  • при вступі до ВНЗ – 1% українців відчували несправедливе ставлення часто, по 2% – іноді або дуже рідко. Ніколи не відчували несправедливості 20% опитаних, а ще 56% – не бували у такій ситуації. Не змогли відповісти 19% респондентів.
  • при отриманні вищої освіти (у процесі навчання) 1% українців відчували несправедливе ставлення часто, по 2% – іноді або дуже рідко. Ніколи не відчували несправедливості 20% опитаних, а ще 55% – не бували у такій ситуації. Не змогли відповісти 20% респондентів.

У таких життєвих питаннях, як отримання медичної допомоги і вирішення житлового питання, тенденції різні:

  • при отриманні медичної допомоги – по 13% українців відчували несправедливе ставлення часто або іноді, 8% – дуже рідко. Ніколи не відчували несправедливості 24% опитаних, а ще 38% – не бували у такій ситуації. Не змогли відповісти 4% респондентів.
  • при вирішенні житлового питання – 5% українців відчували несправедливе ставлення часто, 6% – іноді, 4% – дуже рідко. Ніколи не відчували несправедливості 28% опитаних, а ще 52% – не бували у такій ситуації. Не змогли відповісти 5% респондентів.

Олексій Ляшенко, кандидат історичних наук, аналітик Research & Branding Group

*Опитування проводилося у період з 19 по 24 червня 2020 року. Всього опитано 1009 респондентів у віці від 18 років і старше. Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту та регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, та м. Севастополь). Метод опитування – CATI-опитування (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера, computer-assisted telephone interviews) ролінгового формату. Максимальна похибка вибірки не перевищує +/- 3,7%.

Назад