Конфліктність в Україні

Суспільство – складний соціальний організм, який існує і розвивається за своїми законами. В ньому, як і в будь-якій іншій соціальній системі, існують конфлікти. Об’єктивною основою їх виникнення є наявність сукупності соціальних відносин між суб’єктами соціальної взаємодії особливого роду – націями, соціальними групами, політичними партіями і т. д. В цілому конфлікти в суспільстві поділяються на чотири основні групи: економічні, політичні, соціальні і духовні.

Як показують результати січневого соціологічного опитування*, в цілому українці оцінюють рівень конфліктності у своїх населених пунктах досить оптимістично – переважно як низький або взагалі відсутній. Частіше конфліктність в Україні носить соціальний, економічний або політичний характер, рідше – духовний.

Найбільш поширеними за рівнем конфліктності в Україні є протиріччя, що залежать від рівня достатку, – між багатими і бідними: майже третина українців вважає рівень конфліктності за цією ознакою у своєму населеному пункті високим (9%) або середнім (22%), тоді як більше половини опитаних оцінюють його як низький (23%) або взагалі відсутній (35%).

Другу групу суспільних протиріч в Україні складають ті, де високий і середній рівень конфліктності відмічає кожен п’ятий українець, а низький і відсутній – дві третини:
– за зовнішньополітичною орієнтацією – умовно між прибічниками Заходу або Європи та Сходу або Росії (6% вважають рівень конфліктності за цим критерієм високим і 16% – середнім, тоді як 30% – низьким і 35% відсутнім);
– у сфері виробничих стосунків між керівництвом і підлеглими або працедавцями і працівниками (5% вважають рівень конфліктності за цим критерієм високим і 17% – середнім, тоді як 30% – низьким і 33% відсутнім);
– за політичними перевагами між прибічниками різних партій (4% вважають рівень конфліктності за цим критерієм високим і 18% – середнім, тоді як 32% – низьким і 34% відсутнім).

До третьої групи відносяться ті сфери, де високий і середній рівень конфліктності відмічає кожен десятий українець, а низький і відсутній – переважна (близько 80%) більшість опитаних:
– за віросповіданням (2% вважають рівень конфліктності за цим критерієм високим і 11% – середнім, тоді як 25% – низьким і 53% відсутнім);
– за мовною ознакою (2% вважають рівень конфліктності за цим критерієм високим і 10% – середнім, тоді як 26% – низьким і 57% відсутнім);
– за національною ознакою (2% вважають рівень конфліктності за цим критерієм високим і 10% – середнім, тоді як 27% – низьким і 54% відсутнім).

Залежно від місцевості проживання практично по усіх напрямах(окрім віросповідання) відзначається більш високий рівень конфліктності в містах(особливо обласних центрах), чим в сільській місцевості.

Також рівень конфліктності по різних сферах має регіональну специфіку: по зовнішньополітичних орієнтаціях він вище на Сході, в області виробничих стосунків – вище на Півдні, залежно від політичних переваг – дещо частіше відзначається в Центрі і на Сході, по віросповіданню – вище на заході і в Центрі, за мовною ознакою трохи вище на заході, а за національністю – порівняно рідше згадується на Сході.

Слід зазначити, що в цілому поточний рівень конфліктності в Україні дещо знизився порівняно із 2017 р. (особливо залежно від рівня достатку і політичних переваг), та співставний з аналогічними показниками у 2016 р.

Більш детальні результати опитування у презентації нижче.

*Опитування проводилося у період з 24 січня по 2 лютого 2020 року. Опитано 1804 респонденти у віці від 18 років і старше. Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту і регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, і м. Севастополь). Метод опитування – особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Максимальна похибка вибірки не перевищує +/-2,4%.

Назад