Фейки в соціальних мережах

Як писав австрійський соціолог Альфред Шюц, спосіб життя, що члени певної групи сприймають як природний, хороший і правильний, породжує безліч рецептів того, як поводитися з речами і людьми. В тому числі це стосується й інформації, що ми отримуємо з різних джерел і оцінюємо як відповідну нашим уявленням про правду або невідповідну. Тож якими рецептами керуються українці, коли це стосується розпізнавання фейків, які є зовсім не казковими, а реальними «отруйними яблучками» для сучасної людини, захопленої соціальними мережами? Оскільки більшість (68%) українців користуються соціальними мережами, і більшість з тих українців, які ними користуються, довіряють або в чомусь довіряють суспільно-політичній інформації в соціальних мережах (69%), поставлене питання є доволі затребуваним.

Як показують результати січневого опитування*, українці не особливо схильні послуговуватися будь-якими із запропонованих їм для розгляду критеріїв, список яких був складений з опорою на рекомендаційні матеріали та обговорення на тему фейків. Найбільше українці розраховують на власну інтуїцію (31% використовують цей критерій), потім – на наявність аналогічних відомостей у інших джерелах (22%), авторитетність джерела інформації (19%), наявність підтвердних фотографій та відеозаписів (18%), наявність посилання на серйозні джерела (16%), відповідність своїм професійним знанням за темою (14%), ступінь авторитетності джерела інформації для більшості людей (14%) та думку близьких і знайомих (12%). Те, що не розрізняють фейки і правду, засвідчили 11% українців, ще 7% не змогли дати відповідь.

В цілому, не зважаючи на першість власної інтуїції, українці більш схильні покладатися на ті критерії, які залежать від оцінок інших джерел та людей, а не від оцінки, до якої можна прийти власними силами. Якщо ж вдаватися у деталі, то:
– умовно кажучи, чоловіки частіше вибирають публічні критерії, а жінки – приватні: серед чоловіків популярніше, ніж серед жінок, спиратися на авторитетність джерела інформації та наявність підтвердних фотографій та відеозаписів, а серед жінок популярніше, ніж серед чоловіків, спиратися на думку близьких та знайомих;
– чим старшою стає людина, тим частіше вона покладається на себе і одночасно тим більшою кількістю критеріїв вона схильна користуватися частіше, ніж інші вікові категорії: люди у віці від 18 до 29 років перш за все відрізняються більш частим орієнтуванням на коментарі до інформації, в яких шукають підтвердження або спростування своїм сумнівам, люди у віці 30-39 років – на коментарі та на наявність посилань на серйозні джерела, люди у віці 40-49 років – на власну інтуїцію, люди у віці 50-59 років – на авторитетність джерела інформації, відповідність своїм професійним знанням за темою, ступінь авторитетності джерела інформації для більшості людей та думку близьких і знайомих, люди у віці 60 років і старше – на власну інтуїцію, авторитетність джерела інформації, наявність посилання на серйозні джерела і відповідність своїм професійним знанням за темою;
– городяни більш «підковані» щодо наявності критеріїв відмінності правди від фейку, ніж селяни: жителі обласних центрів насамперед відрізняються тим, що частіше влаштовують перевірку інформації власною інтуїцією, визначенням наявності аналогічних відомостей в інших джерелах, визначенням відповідності своїм професійним знанням за темою та визначенням думки експерта за темою, жителі міста – визначенням наявності аналогічних відомостей в інших джерелах, визначенням авторитетності джерела інформації, визначенням наявності підтвердних фотографій та відеозаписів, визначенням відповідності своїм професійним знанням за темою та визначенням ступеня авторитетності джерела інформації для більшості людей, в той час як жителі села частіше за інших вагаються з відповіддю;
– якщо говорити про близькість рецептів розпізнавання фейків жителями різних регіонів, то в цілому жителі західного регіону схожі з жителями центрального регіону, а жителі південного – з жителями східного.

Цікаво також те, як відмінності у найбільш популярних критеріях, котрі використовують для виявлення неправдивих відомостей, пов’язані зі ступенем довіри до суспільно-політичної інформації в соціальних мережах. І ті люди, які довіряють згаданій інформації, і ті, які довіряють тільки в чомусь, і ті, які не довіряють їй, схожі найбільш частим вибором власної інтуїції і факту наявності аналогічних відомостей в інших джерелах як гарантії правдивості. Але у трійці провідних критеріїв ті люди, які довіряють, також мають ступінь авторитетності джерела інформації для більшості людей, ті, які довіряють не повністю – авторитетність джерела інформації, а ті, які не довіряють – відповідність своїм професійним знанням за темою.

Анна Тащенко для Research & Branding Group

Більш детальні результати опитування – у презентації нижче.

*Опитування проводилося у період з 24 січня по 2 лютого 2020 року. Опитано 1804 респонденти у віці від 18 років і старше. Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту і регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, і м. Севастополь). Метод опитування – особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Максимальна похибка вибірки не перевищує +/-2,4%.

Назад