Карантинні емоції українців

Переживання українцями дійсності, подій особистого та навколишнього життя в умовах тимчасової ізоляції (з врахуванням існуючої невизначеності щодо терміну її дії), вплив обмежень щодо соціальної взаємодії та контактів на почуття – особлива тема для досліджень. Розуміння впливу карантинних особливостей на самопочуття нації в динаміці дає змогу прогнозувати подальшу реакцію на події економічного, соціального та політичного характеру. Людина – не механічний прилад, емоції безпосередньо формують її поведінкові особливості, впливають на світогляд та ціннісні пріоритети.

Поняття “емоційного інтелекту”, яке з’явилося в психологічному обігу ще в 90-х роках минулого сторіччя, багато в чому пояснює успішність діяльності людини за різних умов. І, безумовно, до цих умов можна і треба віднести карантинні обмеження. Але емоційний інтелект є складовою особистості, а отже є більш індивідуальним показником. Разом з тим, розуміючи емоційний стан суспільства в певний проміжок часу за певних умов, можна виявити певні моделі поведінки окремих груп людей.

Отже, як змінювались емоції та почуття українців в умовах карантину? Протягом основної частини карантинних обмежень компанія Research & Branding Group реалізувала проект Rubicon, що представляє собою CATI-дослідження ролінгового формату. Чотири хвилі дослідження дають змогу проаналізувати емоції та почуття українців в різні проміжки такої соціальної ізоляції.

В цілому, за даними R&B Group, українці на карантині переживають чималу гаму емоцій: від оптимізму до безвиході, від тривоги до надії, від страху до впевненості. В той же час, за лінійного розподілу на позитивні та негативні, можна зробити висновок, що серед українців в карантинний період у сукупності переважають все ж негативні емоції, серед яких найчастіше звучали тривога (34%), розчарування (18%), страх (16%) та розгубленість (13%). І це природні емоції для тих умов, в яких опинилася країна. Що стосується позитивних емоцій, то найбільш часто згадуваними є надія (37%) та оптимізм (24%). І це так само органічні емоції та відчуття за ситуації світової пандемії.

Якщо ж подивитися дані в динаміці, то можна побачити поступове звикання суспільства до ситуації, адаптацію до карантинних умов, погодження із обмеженнями. За місяць карантину, із пристосуванням до поступово прогресуючої хвороби в країні, українці стали більш сміливими в поглядах відносно суворості карантинних заходів та власних подальших планів. Такі настрої знайшли своє відображення і на емоційному фоні: поступово, з плином часу зростав оптимізм (на 4%), зменшувався страх (на 7% за чотири тижні в динаміці), ставала міцнішою надія (на 6%) та відпускала тривога (на 7%).

 

 

Якщо більш детально проаналізувати емоції та тих, хто їх відчуває, то можна зробити висновки, що:

  • в тому, що відчувають тривогу, страх та розгубленість, найчастіше зізнавалися жінки. Чоловіки ж були більш стриманими щодо негативних емоцій. Такий розподіл відповідає історичним та культурним українським традиціям, в яких чоловіки мають демонструвати маскулінність, а жінки – більшу вразливість;
  • що стосується вікових категорий, то найменше тривогу відчувають молоді люди віком від 18 до 29 років, які, до речі, в порівнянні з іншими віковими категоріями, найчастіше зізнаються в оптимізмі та впевненості. Але в той же час, частіше за інших відчувають розгубленість. Це може бути пов’язано з відсутністю досвіду переживання подій національного масштабу, які суттєво впливають на активне соціальне життя молодих людей;

 

 

  • аналіз опитаних українців за типом населеного пункту дає змогу зробити висновки, що мешканці західного макрорегіону найчастіше за інших відчувають страх. Вочевидь, така відмінність від усіх інших макрорегіонів пов’язана, по-перше, із значною кількістю українців, які поверталися додому з початком карантину, а, по-друге, із близькістю кордонів з Європою, де прогресувала хвороба. До речі, мешканці села так само в цій емоції зізнавались частіше ніж інші. А ще, рідше за інших відзначали оптимізм. Такі відмінності щодо типу населеного пункту пов’язані з інформаційно-комунікаційними особливостями життя сільських мешканців. Адже доступ до джерел отримання якісної інформації дещо обмежений, що сприяє більш широкому розповсюдженню недостовірної або неповної інформації. За законами жанру, найефективніше поширення має негативна інформація, що сприяє формуванню страху, тривоги та розгубленості.

 

 

Наскільки карантин віддзеркалится на житті українців? Незважаючи на адаптованість та загальне зменшення тривоги та страху, занепокоєність ще буде лишатися базовою для багатьох. Ключовими чинниками, що будуть формувати це відчуття, будуть матеріальні проблеми (які мали тенденцію до поглиблення з плином карантину), а також необхідність більш підвищеної опіки здоров’ям своїм та близьких. Тож, застереженість до участі в масових заходах може лишатися ще певний час (за наявності динаміки нових захворювань). До речі, й страх буде знаходити своє місце в топі емоцій. Адже невпевненість у майбутньому, обмежені можливості довогострокового планування, незрозумілість більш масштабних обмежень щодо пересування між містами та країнами будуть наповнювати емоційний стан страхом, який, в свою чергу, може стати основою для маніпуляційних дій политічного характеру.

Одночасно із цим, для українців важливі соціальні контакти та спілкування. Не тільки мережеве, а й особисте. Це підверджують і дані нашого Rubicon, особливо в частині посткарантинних планів. Разом із неготовністю до продовження карантину на триваліший термін, ці фактори можуть надихати на протистояння обмеженням. І в цьому випадку місцеві лідери (формальні й неформальні) можуть отримати додаткові можливості для самопросування на темі бунтарства та незгоди.

 

Анна Головицька,

політичний консультант R&B Group

 

* Опитування проводилося у період з 28 березня по 24 квітня 2020 року. Всього опитано 5620 респондентів у віці від 18 років і старше (1400 за І хвилю 28 березня – 3 квітня; 1410 за ІІ хвилю 4-10 квітня; 1410 за ІІІ хвилю 11-17 квітня та 1408 за IV хвилю 18-24 квітня). Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту та регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, та м. Севастополь). Метод опитування – CATI-опитування (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера, computer-assisted telephone interviews) ролінгового формату. Максимальна похибка вибірки не перевищує +/- 3,5%.

Назад