Проблема народжуваності: думка українців

Населення України неухильно скорочується. У переважній більшості випадків причиною цього є зниження рівня народжуваності в країні через небажання або неможливість мати дітей з різних причин. В результаті сьогодні на одну середньостатистичну українську сім’ю припадає у  середньому по 1,4 дитини. Хоча, за оцінками експертів, щоб зупинити скорочення населення, кожна українська сім’я повинна була б мати в середньому приблизно по 2,2 дитини.

Коли йдеться про кількість дітей у сім’ях, необхідно враховувати, що це зовсім не означає, що в реальності діти більш менш рівномірно розподілені по різних сім’ях. Як показують результати листопадового соціологічного опитування*, приблизно кожна п’ята українська сім’я (19%), з тих або інших причин, на сьогодні не має дітей. Основна ж маса сімей найчастіше має по одній дитині (32%) або по двоє дітей (29%). І набагато рідше зустрічаються такі сім’ї, в яких є по троє або більше (2%) дітей.

Соціальними чинниками, що тією чи іншою мірою впливають на кількість дітей в українських сім’ях, є вік подружжя, характер їх сімейного стану, рівень освіти, рівень достатку, тип населеного пункту, а також регіон проживання. Цей вплив простежується в наступних тенденціях:
– У віковому плані найбільш високий середній показник числа дітей в сім’ях українців у віці від 60-ти років і старше (1,8), а найбільш низький — в сім’ях молодих людей у віці 18-29 років (0,5);
– Залежно від сімейного стану українців найбільш високі показники середнього числа дітей були зафіксовані у вдівців і вдів (1,8), а також у осіб, що перебувають в шлюбі (1,6) або ж розлучених (1,4); найрідше діти зустрічаються в сім’ях неодружених і незаміжніх (0,2), а також серед тих, що живуть у цивільному шлюбі (1,0);
– У сім’ях людей із середнім і нижчим рівнем освіти спостерігається більш високий показник середнього числа дітей (1,5), ніж у сім’ях тих, хто має вищу освіту (1,2);
– У тих сім’ях, достатку яких бракує навіть для купівлі продуктів або ж вистачає тільки для купівлі продуктів, середнє число дітей складає 1,6, тоді як серед найбільш забезпечених сімей він складає в середньому 1,2;
– Найбільш високий середній рівень дітей спостерігається в сім’ях, які мешкають в сільській місцевості (1,5), а найбільш низький — в сім’ях жителів обласних центрів (1,2);
– Найбільш «багатодітні» сім’ї зустрічаються серед жителів Сходу і Заходу України (відповідно, в середньому 1,4 і 1,5), тоді як на Півдні і в Центрі країни середнє число дітей в сім’ях значимо менше — 1,3.

 

Для української сім’ї характерно не лише невелике число дітей, але й досить «прохолодне» ставлення до того, щоб їх кількість ставала більшою. Нині тільки 6% українців планують у найближчому майбутньому народження дитини. В зв’язку з цим варто відмітити, що в 2012 році питома вага сімей, що планували в найближчій перспективі народження дитини, складала 10%.

Як і слідувало припустити, намір народити дитину найчастіше декларується молодими людьми у віці 18-29 років (18%), а найрідше про подібні плани повідомляли осіб у віці від 50 років і старше (1% і менш). Якщо поглянути на це питання крізь призму сімейного статусу українців, то виявиться, що найчастіше плани народження дитини виношують особи, що живуть у цивільному шлюбі (13%), а найрідше — розлучені і овдовілі (2% і менш). Певною мірою частота планів народження дитини пов’язана також з рівнем достатку. При цьому найчастіше подібні плани фіксувалися серед тих чий достаток дозволяє придбати товари тривалого користування (14%). Ну а найрідше на народження дитини сьогодні готові зважитися представники численної групи жителів України, яким грошей вистачає тільки на продукти харчування (2%).

 

Детальніші результати опитування у презентації нижче.

*Опитування проводилося у період з 7 по 18 листопада 2019 року. Опитано 1805 респондентів у віці від 18 років і старше. Вибірка репрезентує населення України за статтю, віком, типом населеного пункту і регіоном проживання (за винятком непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, і м. Севастополь). Метод опитування – особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Максимальна похибка вибірки не перевищує +/-2,4%.

Назад